«ЧУПАКАБРА» ДОБРАЛАСЯ ДО РАЙОННОЇ БІБЛІОТЕКИ

      Світ казки є багатогранним і, може, деколи не до кінця осягнений нами. Коли заходить мова про неї, то в уяві, можливо, зринають картини, як малеча дружньо збирається гуртом, читає якусь книжечку, тицяючи пальцем на цікаві ілюстрації. Словом, тут і гомінкі розмови, і захоплені обличчя, і дзвінкий сміх, і хаотичні рухи, спровоковані дитячими, часто неконтрольованими емоціями. Здається, якась така аура витала у вівторок у читальному залі районної бібліотеки, хоч про казку там говорили дорослі і серйозні представники інтелігенції. Саме тут відбулась презентація книги для дітей «Чупакабра» Василя Шкіря, яка нещодавно побачила світ з нагоди ювілею – 55 –річчя письменника.

       Творчу зустріч відкрила і провела завідуюча відділом обслуговування районної бібліотеки Олена Кепша. Вона тендітно «намацувала» скелі-запитання, на які Василь Шкіря щиро відповідав або по-казковому обходив їх… Він згадав і про свою першу книжку «25 казочок для маленьких діточок». І, до речі, своєрідним відкриттям було те, що автор свого часу написав книгу для дорослих «Розбиті серця». У ній йдеться про історію кохання молодих людей, які виховані на ідеалах вісімдесятих років минулого століття. Цікавилися у письменника, як все встигає, адже працює в редакції районки, в якій пройшов шлях від кореспондента до редактора, а також пише книжки, упорядковує їх. Якщо зателефонуєте йому о першій годині ночі, то зрозумієте, що він не спить і якраз починає творити. Може, і якусь творчу ідею підкинете, станете причетним до шедевру красного письменства. І не сумнівайтеся, адже доля нас несподівано пестить.
       Василь Шкіря народився у селі Загаття, яке є батьківщиною основоположника закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі. Вчився в Мукачівському радгоспі-технікумі, а згодом у Львівському державному (нині національному) університеті ім.. Івана Франка. Про ці та інші сторінки письменника розповіла бібліотекар відділу обслуговування районної бібліотеки Ганна Кравчук. Вона також зробила й огляд літератури «Журналіст, письменник, казкар». Зокрема, наголошувалося, що велику роль у його становленні як казкаря зіграла інтелігента людина, виходець з Іршави Степан Жупанин.
       Вічна тема: як живеться письменнику. Виявляється, найкраще їм було за часів Брежнєва. Якби були тоді інші підходи до економіки, то й творці прекрасного могли собі дозволити їздити на дорогих авто. Це ж на хвильку уявіть, як Василь Шкіря разом з юрбою дітвори «розсікає» Іршавою на потужному «Мерседесі», розповідає дітям казки, а вони щось випитують, обмацують різноманітні цяцьки в авто. Очевидно, серед цих дітей були би і внучки письменника…Можливо, і сама Чупакабра, адже у казці вона є позитивним героєм і її переслідують. Тому й на ілюстрації внучка відомого українського письменника В. Ладижця Ольга зобразила її дещо ніжною, щоб не відлякувала.
       Нелегка робота упорядника. Кількаразове копітке «причісування» матеріалів лишається за кадром. Ми бачимо вже результат. Про цю сторону медалі казкаря говорила бібліограф районної бібліотеки Марія Матішинець. Зокрема, провела огляд бібліографічного рекомендаційного посібника «Календар краєзнавчих пам’ятних дат Іршавщини на 2013 рік.
Благословив у добру путь книгу протоієрей Василій Ігнат з Іршави. Він також поділився думками стосовно ролі книги у нашому житті. З його вуст пролунало «На многая і благая літ».
       Звісно, не обійшлося без запитань. А як воно бути впізнаваним, пожинати плоди слави? Мабуть, коли йдеш у дощ, а тобі нічого не затікає у ніздрі, бо не так гордо голову несеш, то й склав іспит на зіркову хворобу. Ну, це дещо по-філософськи. Василь Шкіря – простий у спілкуванні. Це можуть підтвердити всі, хто його знає…
                                                                                                     Іван СТЕПОВИЙ