Людина і праця, людина і пісня, людина й витвір мистецтва - це все вічне, безсмертне, щось своєрідне і глибоко вражаюче .

Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований.

Тож і не уявляємо ми доброї батьківської хати без прикрас, вишиванок і рушників, витворів народного мистецтва.

Рушник можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні.

Без рушника, як і без пісні не обходяться день народження, одруження людини, ювілейні урочистості.

Як і в пісні співається, за звичаєм, коли син вирушає із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг сина від лиха. А весільний рушник дівчина готувала сама.

«Обереги мої рушникові» - під такою  назвою 9 грудня 2016 року було оформлено книжкову виставку у Іршавській ЦРБ.

Біля книжкової виставки проводяться бесіди, бібліографічні огляди.