Твій біль Україно…

Засвіти свічку у вікні,

Щоб вони побачили той шлях.

Не бійся, навіть у імлі

Вони знайдуть дорогу, 

І не питай, то як.

       ХХ століття для України стало дуже важким випробуванням. Країна пережила три страшні хвилі голодоморів в 1921–1923 рр., 1932 – 1933 рр., 1946–1947 рр., які випали на долю нашого багатостраждального народу, були найчорнішими та найтрагічнішими в історії України.

     У світі не знали такого лиха, яке випало тоді на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі. Без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачені голодні роки забрали у могилу мільйони людей. Це була безкровна «людоморська війна» тоталітарної системи проти українського народу.

       Тож, 27 листопада, напередодні Дня вшанування пам’яті жертв голодомору, працівники Іршавської центральної районної бібліотеки за сприяння дирекції Іршавської ЗОШ І – ІІІ ст.. № 2 провели урок – реквієм «Твій біль Україно…», для учнів - старшокласників. Презентація, прокоментована бібліотекарями, та перегляд літератури «І свічка плакала в скорботі…» розкрили учням трагічні сторінки історії нашого народу.

     Перегортаючи їх, ми всі повинні знати, якої шкоди українському народу завдали голодоморські роки ХХ століття. А пам’ятником жертвам нехай буде запалена свічка, як символ вічної пам'яті про минуле, небайдуже ставлення до трагедій, що спіткали наш пшеничний, безневинний народ.

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас – бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Ніна Виноградська.