понеділок, 12 грудня 2016 р.

Людина і праця, людина і пісня, людина й витвір мистецтва - це все вічне, безсмертне, щось своєрідне і глибоко вражаюче .
Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований.
Тож і не уявляємо ми доброї батьківської хати без прикрас, вишиванок і рушників, витворів народного мистецтва.
Рушник можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні.
Без рушника, як і без пісні не обходяться день народження, одруження людини, ювілейні урочистості.
Як і в пісні співається, за звичаєм, коли син вирушає із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг сина від лиха. А весільний рушник дівчина готувала сама.
«Обереги мої рушникові» - під такою  назвою 9 грудня 2016 року було оформлено книжкову виставку у Іршавській ЦРБ.
Біля книжкової виставки проводяться бесіди, бібліографічні огляди.






Немає коментарів:

Дописати коментар